Історія школи

     Заклад загальної середньої освіти № 7 -

загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів

м . Новомосковська

​

 ​

Неповна середня школа №7 бере свій початок з 1913 року. Земство, що опікувалося школами та лікарнями, вирішило, що для такого великого району міста як Решетняківський Кут (Решкут) потрібний навчальний заклад. За таким же проектом у різних районах міста були збудовані  школи під номерами 3, 5, 6, 13, 14.

Спочатку сьома школа була земським двокласним реальним училищем. В ній було всього 4 класні кімнати. Після Жовтневого більшовицького перевороту 1917 року училище стало початковою школою, де проходили навчання не тільки діти, а й безграмотні дорослі. Вечорами та у вихідні дні тут працював відділ «Лікнеп» (ліквідація неписьменності).

Під час окупації міста Новомосковськ нацистськими окупантами школу було закрито. Нацистські війська облаштували там  конюшню. В 1943 році, відступаючи, загони німецьких «факельників» палили усе: згорів майже весь Решкут, спалахнув дах і на школі. Із зими 1944 року по вересень 1946 діти навчалися в єдиній, що не згоріла, хаті. Ця хата до цих пір ціла і знаходиться на розі вулиці Технікумівської та провулку Заливного.

Після війни школа знову почала функціонувати як початкова, а з 1948 року вона стала семирічною,  згодом – восьмирічною школою №7.

На протязі 50-70-х років школа неодноразово добудовувалась. І в середині 70-х років це було приміщення, що налічувало 13 класних кімнат, хімічний, фізичний та біологічний кабінети, їдальню на 60 місць та велику спортивну залу. В школі на той час у дві зміни навчалося  біля 400 дітей.

       Школа побудована в 1960 році. Згідно рішення № 44 Новомосковської ради депутатів трудящих від 28 січня 1959 р. було закріплено земельну ділянку розміром 7 га в районі колишнього фруктового саду зооветтехнікуму під будівництво школи-інтернату.

Будівництво школи-інтернату на 600 місць здійснювалось організацією «Дніпротяжбуд». Будівля розміщувалась на 4 га, остання площа підлягала під озелення і дослід

Будівництво закінчилось восени 1960 року, але заняття розпочалися з ІІ чверті. Роботу в школі очолив директор Копай гора Андрій Ілліч (він перейшов з ВШ № 7 на Решкуті), нагороджений значком «Відмінник народної освіти», учасник Великої Вітчизняної війни.         Одночасно він був головою профспілки вчителів міста.

     Перші роки в інтернаті було 20 класів. Першими вчителями були: Махненко Дора Олександрівна, Мірошник Надія Григорівна, Полтавець Яків Якович, Запара Юрій Павлович. Всього працювало 60 вчителів.

Директорами школи-інтернату після Копай гори Н.І. в порядку черговості були: Демиденко, Ведмеденко Євстафій Федорович, Третьякова Тетяна Миколаївна, Мітягін Петро Павлович, Лисенко Володимир Степанович, Романенко Тамара Павлівна, Кондратьєва Ніна Трохимівна,  Ліпінська Людмила Михайлівна (1994-1996 рр.), Дуднік Анатолій Афанасійович (1996-2009),Романовська ОленаАнатоліївна (2009-2015), Рублевська Алла Миколаївна. (2015-2017). Наразі директором школи є Романовська ОленаАнатоліївна

З 1986 по 1994 рр. школа знаходилась на капітальному ремонті.

    На сьогоднішній день школа – сучасний Заклад, загальної середньої освіти № 7-загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів.

       В школі працює згуртований педагогічний колектив.  Є вчителі, які прийшли працювати в школу з перших днів після капітального ремонту і по сей час. Серед них: Рублевська Алла Миколаївна (директор школи), Кузічкіна Світлана Олександрівна (вчитель зарубіжної літератури), Горбачова Любов Миколаївна (вчитель географії), Галата Любов Григорівна (вчитель початкових класів).

Зараз у нашій школі в якості вчителів працює 3 колишні випускники: Стасюк Олена Анатоліївна (вчитель української мови та літератури),Яшний Богдан Олександрович (вчитель англійської мови),Герасимчук Віолета Віталіївна (вчитель української та англійської мови)

​

Більш детально ознайомитись з історією школи можна натистнувши тут

​

​

 

​